 |
Українська Автокефальна Православна Церква Покрови Пресвятої Богородиці м.Дрогобич |
 |
18:26:28 НЕДІЛЯ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ’Я (Хресний хід в день Торжества Православ’я) | |
 Починаючи з IX століття, перша неділя Великого посту в Православній Церкві називається Неділею Торжества Православ’я. Сьомий Вселенський собор (843 р.), що тоді відбувся, раз і назавжди ствердив вчення про шанування святих ікон і молитовне поклоніння їм.У постанові святих отців говориться, що честь, яку віддаємо святим іконам, стосується не дошки, а зображеного на ній святого лику, що молитовне поклоніння належить першообразу, тобто, покланяючись святій іконі, ми покланяємося тому небесному покровителю і молитвенику, який зображений на ній. Вчення про святі ікони було завершенням формулювання православних вірувань, заснованих на Божественному Одкровенні, на вченні апостолів, на переданні святих отців. Тому й нинішнє свято отримало назву "Торжество Православ’я. Сам чин склався у XII столітті, а протягом наступних двох віків був доповнений текстами, що містять православні догмати. Віру більшості християн неможливо уявити без ікон — у храмах, каплицях, домівках, на перехрестях доріг, на погостах, вправлених у медальйони, хоругви, ордени тощо. Між тим ікони почали шануватися зовсім не зразу після утворення християнської церкви — ранні християни сприймали старозавітну заповідь «Не сотвори собі кумира» у буквальному сенсі. Одною з причин було те, що християнство виникло в межах Римської імперії, де чи не на кожному кроці стояли «ідоли» — язичницькі мармурові й бронзові боги, богині, німфи, фавни, напівгерої, яким приносилися криваві й безкровні жертви. Тому навіть в часи перших Вселенських соборів (IV ст.) чимало видатних єпископів не схвалювало вшанування («обожнювання») ікон, принаймні надмірного. Так, історик церкви єпископ Євсевій, наближений до імператора Костянтина Великого, називав вжиток ікон «язичницьким звичаєм. Бо хто може зобразити мертвими і бездушними фарбами блиск слави і достоїнства Його?». З плином століть вшанування ікон ставало все більш поширеним і популярним серед християн, хоча зростало й число його противників. Останніх дратували, між іншим, постійні сарказми і звинувачення в ідолопоклонстві, чутні з табору інших монотеїстичних релігій — іудаїзму й ісламу. Особливо переконливим був голос ісламу, який тоді почав підкорювати християнські міста та провінції — попри те, що всі вони знаходилися під захистом святих чудотворних ікон. На початку восьмого століття при імператорському дворі утвердилася думка, що «люди, шануючи ікони, відновили під маскою християнства релігію своїх предків — грецьке язичництво» (історик Едуард Гіббон). І 726 року візантійський імператор Лев Ісавр розпочав війну з іконами. Цей рік вважається початком східної іконоборчої єресі, яка тривала понад 120 років і спиралася на підтримку шести візантійських імператорів. Згідно з едиктами імператора, храми Константинополя і провінцій почали «очищати від ідолів» — старовинні зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих — знищувалися або замазувалися на стінах храмів штукатуркою. Для надання законності діям візантійської адміністрації 754 року було скликано іконоборчий собор 338 отців, який підтвердив рішення і дії імператорів, наводячи такі міркування, як «неможливість описати Христа во плоті», як «приниження святих зображенням їх у тому тлінному тілі, яке вони вже покинули» та ін. А загалом, вшанування ікон — то профанація, богохульство, язичництво. Єдиним істинним образом Божим треба вважати євхаристію, причастя. Інша сторона назвала цей «псевдо собор зборищем дурнів і атеїстів» і доводила, що «святі й чесні ікони повинні пропонуватися для поклоніння так само, як зображення животворящого хреста». Серед захисників ікон був і писав свої натхненні «слова» останній із грецьких отців церкви Іван Дамаскін. Після собору 754 року почалися не тільки суворі, а й жорстокі переслідування прихильників ікон, яких найбільше було серед чернецтва та серед жінок-християнок всіх станів. Патріархів, захисників ікон, відправляли у вигнання; ченців, єпископів, сенаторів, патриціїв та простих мирян піддавали катуванням, бичували. Закривалися й спустошувалися монастирі, конфіскувалися їхні землі, нищилися бібліотеки, спалювалися безцінні старовинні ікони. В Константинополі та провінціях почалися стихійні повстання, втихомирювати які посилали імператорське військо. Одним із найдраматичніших моментів іконоборчої епопеї стала наруга, вчинена солдатами-іконоборцями над славетною іконою Спасителя, що знаходилася над воротами імператорського палацу. Останнім імператором - іконоборцем був Феофіл (829 — 842). Після його смерті імператриця-вдова Феодора, з дитинства вихована шанувати ікони, прогнала з патріаршої кафедри креатуру свого покійного чоловіка — іконоборця — і поставила патріархом активного захисника ікон ченця Мефодія. 843 року було скликано собор, який засудив іконоборство і повернув церкву до постанов VII Вселенського собору — на користь і обов’язковість ікон у християнському житті. Так що коли через 145 років Київська Русь прийняла християнство, вона прийняла його з візантійськими іконами. Із початку встановлення дня шанування ікон та святкування неділі Торжества Православ’я, встановлено здійснювати хресні ходи із чудотворними іконами та часточками мощей святих. Тому і львівська громада вірних УАПЦ цього року вирішила відновити історичну традицію, запросивши до хресного ходу всі православні конфесії нашого міста до спільної молитви за мешканців Львова.
Графік руху хресного ходу в день Торжества Православ’я
21 лютого 2010 р. 13,30- молитва у храмі Успення Богородиці УАПЦ (вул. Руська, 5)14,00 – вихід із храму Успення Богородиці 14,05 – площа перед Успенською церквою 14,10 – площа Музейна. Читання св. Євангелія біля храму св. Євхаристії 14,20 – вул. Вірменська 14,25 – вул. Краківська. Читання св. Євангелія біля храму Успення Богородиці Вірменської Апостольської церкви 14,35 – читання св. Євангелія біля храму Преображення ГНІХ УГКЦ 14,40 – вул. Лесі Українки 14,45- вул.Театральна. Читання св. Євангелія біля костелу свв. апп. Петра і Павла 14,55 – читання св. Євангелія біля катедри Успення Богородиці РКЦ 15,05– читання св. Євангелія біля фіґури Пресвятої Богородиці 15,15 – площа Адама Міцкевича. 15,20- пл. Галицька 15,35- читання св. Євангелія біля храму ап. Андрія Первозваного УГКЦ 15,40- вул. Сербська 15,45 – вул. Руська 15,50/16,00 – закінчення хресного ходу у храмі Успення Богородиці УАПЦ (вул. Руська, 5)  | |
| Переглядів: 153 | Додав: admin | Теги: | |
| Всього коментарів: 0 | |
УАПЦ Покрови Пресвятої Богородиці | 
