 |
Українська Автокефальна Православна Церква Покрови Пресвятої Богородиці м.Дрогобич |
 |
14:36:20 СТРІТЕННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА | |
Різдвяний цикл свят завершується празником Господнього Стрітення, на 40-ий день після Різдва Христового. Цей празник своїм змістом тісно зв'язаний з празником Різдва Христового, бо тут так само Христос нам об'являє Своє Божество. Назва Стрітення символізує зустріч Сина Божого і Його Пресвятої Матері з праведним Симеоном – тому празник і отримав назву Стрітення. У Старому Заповіті ще з часів св. пророка Мойсея був такий Божий закон, що забороняв ізраїльтянкам після народження дитини впродовж певного часу виходити поміж люди і доторкатись до речей, що присвячені Богу тому, що жінки після родів вважалися нечистими. На 40-ий день після народження хлопчика, і 80-ий день після народження дівчини кожна мати повинна була принести до дверей святині однорічне ягня на жертву всепалення як знак визнання Божої влади над собою та подяку за щасливі роди, а голуба — на жертву за гріхи. Після цього жінка вважалася очищеною. Убогі люди могли принести два голуби замість ягня. Разом з обрядом очищення виконала Марія ще й другий закон, за яким кожного первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу, а після цього викупити за п'ять сиклів (грошових одиниць того часу). Ісусу Христу, Божому Сину, не потрібно було виконувати цих людських законів, та він виконав той закон, щоб дати всім нам великий приклад покори, послуху, побожності та пожертви Богу для Його слави й спасіння людського роду. У той час збулась наперед передбачена у пророцтвах зустріч Христа з праведним Симеоном. Про це детально згадується в Євангелії від Луки (Лк 2:22 — 38). Церковне передання додає, що священик Захарія, який був тоді у храмі, ввівши до святині Пречисту Діву Марію з Ісусом, поставив її не там, де, звичайно, стояли жінки, які приходили обряд очищення, а на місці, призначеному для дівиць, куди жінки не могли заходити. Це викликало обурення книжників, хранителів закону ізраїля, що бачили в цьому порушення законного порядку. Подія принесення Ісуса до святині Божою Матір'ю нагадує нам обряд християнського "вводин", коли наші християнські матері приносять своїх новонароджених дітей до церкви, де відбувається церковне благословення матері й дитини. Мати з дитиною входять до церкви, священик приводить їх до тетраподу, мати стає навколішки, а священик молиться, благословить їх та кропить свяченою водою. Таким обрядом виводу Свята Церква виявляє пошану жінці, яка в чесному християнському подружжі народила нового слугу Божого. Коли християнська жінка приходить після народження дитини перший раз до церкви, то сповняє обов'язок вдячності Богу за те, що дав їй ласку щасливо дочекатися дитини, видужати й знову прийти до храму Божого. Тоді щаслива мати за прикладом Божої Матері повинна пожертвувати Богу те дитя, яким обдарував її Господь, і сердечне просити Бога прийняти це дитя за своє, а їй щоб поміг виховати дитя у християнському дусі. Є в нас ще інший звичай, пов'язаний зі святом Христового Стрітення, — благословення свічок. Цей обряд нагадує нам, що Ісус Христос, світло від світла, в день принесення до єрусалимського храму перший раз об'явив себе прилюдно як "світло для поган". А нас цей обряд вчить, все своє життя вірно йти слідом за Ісусом Христом, який своїм прикладом і наукою освітлює дорогу нашого життя. Побожні християни мають звичай берегти посвячені на Стрітення свічки і світити ними у різі потреби з вірою і надією, що Бог дасть їм бажане добро і обереже від нещастя. Що кажуть у народі? В Україні це свято особливо шанувалося. Селяни намагалися стежити за погодою, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Хто кого переборе, то такою, вважали, й буде погода до початку березня. Цього дня у храмах відбувається велична служба, після якої святять свічки. Оскільки Стрітення, чи Зимобор, вважали періодом зустрічі зими з літом, то відповідно стежили й за погодою. Про це побутує чимало прикмет та прислів'їв. Так вважали, якщо ясно, то «буде ведмідь поправляти барлогу й сидіти далі», себто зима ще втримається; коли хмарно й туман, то звірина «вже буде розмітувати барлогу, буде вже тепло». Якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому: ♦ Зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима. ♦ Якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди. ♦ Якщо сонце ясне на Громницю (так ще називали Стрітення) буде, то більш, ніж перед тим, снігу випаде всюди. ♦ Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає. ♦ Дуй не дуй, не до Різдва йде, а до Великодня. ♦ Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів. ♦ Коли на Стрітення відлига — пропаде ще весна надовго. ♦ Якщо на деревах іній — зародить добре гречка й бульба. ♦ На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу. ♦ Як капає зі стріх, то так капатиме з очей (тобто повернуться морози). Переважна більшість прислів'їв та прикмет стверджує: якщо перемагає холод, то незабаром настане весна. Одна з приказок каже: «Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна». | |
| Переглядів: 430 | Додав: hram-pokrova | |
| Всього коментарів: 0 | |
УАПЦ Покрови Пресвятої Богородиці | 
